Воднева енергетика стає багатообіцяючим рішенням у глобальних зусиллях по боротьбі зі зміною клімату та досягненню нульових викидів. Будучи чистим джерелом енергії, водень виробляє лише воду та тепло при використанні, що робить його екологічно чистим у порівнянні з викопним паливом, яке виділяє шкідливі забруднювачі. Основні сфери застосування водню включають транспортні засоби з водневими двигунами та виробництво електроенергії, особливо за допомогою екологічно чистого водню, отриманого з відновлюваних джерел. Водень відіграє життєво важливу роль у переході до нульових викидів, що дозволяє країнам зменшити залежність від викопного палива. Його можна класифікувати на зелений водень, вироблений за допомогою відновлюваних джерел енергії, блакитний водень, отриманий із природного газу з уловлюванням вуглецю, та сірий водень, який призводить до значних викидів. Хоча водень пропонує численні переваги для навколишнього середовища, такі як низькі викиди вуглецю та зменшення забруднення повітря, необхідно вирішити такі проблеми, як ризик витоку, залежність від відновлюваних джерел енергії та витрати на інфраструктуру. В Індонезії потенціал водню як альтернативного джерела енергії є значним, і завдяки технологічному прогресу та співпраці воднева енергетика може внести значний внесок у глобальні цілі сталого розвитку. Водень стає найперспективнішим паливом P2X для виробництва електроенергії завдяки своїй безвуглецевій природі та високій енергоефективності виробництва, і очікується, що він стане економічно конкурентоспроможним у міру зниження цін на відновлювану електроенергію. Основні проблеми для виробництва зеленого водню включають доступ до відновлюваної енергії та чистої води, що визначатиме життєздатність центрів виробництва водню. Способи транспортування палива та відстані суттєво впливають на витрати та викиди, у той час як рішення щодо зберігання мають бути розроблені для забезпечення газоподібного стану водню. Водень можна поширювати через газові мережі та змішувати з природним газом, хоча багато промислових користувачів віддають перевагу чистому водню, що вимагає спеціальної водневої інфраструктури. Терміни будівництва цієї інфраструктури та забезпечення належного постачання зеленого водню залишаються проблемними. Фактори, що впливають на вибір палива, включають доступність, вартість, площу виробництва та зберігання, а також експлуатаційну безпеку. Змішування природного газу з вмістом водню до 25% дозволено згідно з існуючими правилами, але більші суміші або чистий водень вимагають ретельного вибору матеріалу та конструкції безпеки. Методи виробництва водню відрізняються: зелений водень використовує відновлювану електроенергію для електролізу, рожевий водень використовує ядерну енергію, блакитний водень включає природний газ із уловлюванням CO2, а сірий водень викидає CO2 в атмосферу, що є домінуючим методом, який зараз використовується.
